15 - Al-Hijr ()

|

(1) Аліф. Лям. Ра. Це — знамення Писання і ясного Корану

(2) Ті, які не вірують, напевно, побажають стати мусульманами

(3) Залиш їх, нехай їдять, насолоджуються благами й тішаться зі своїх надій. Скоро дізнаються вони

(4) Селища, знищені Нами, мали встановлений строк

(5) Жодна громада не може ні випередити часу свого, ні відстрочити його

(6) Вони сказали: «О той, якому зіслано Нагадування! Ти — божевільний

(7) Чому ти не прийшов до нас із ангелами, якщо ти один із правдивих?

(8) Ми відсилаємо ангелів тільки з істиною, і тоді нікому не буде відстрочки

(9) Воістину, Ми зіслали Нагадування і, воістину, Ми бережемо його

(10) Ми ще раніше відсилали [посланців] до давніх народів

(11) Який би посланець до них не приходив, вони глузували з нього

(12) Так Ми вкладаємо це в серця грішників.
«Вкладаємо це» — аль-Багаві вважає, що мається на увазі невір’я, заперечення й глузування. Ібн Касір наводить переказ від Анаса й Хасана аль-Басрі, які стверджують, що йдеться про багатобожжя.

(13) Вони не вірують, хоч уже й був приклад давніх народів.
Досл. «вони не вірують у це». Аль-Багаві коментує: «Не вірують у Мухаммада (мир йому і благословення Аллага), а також у Коран».

(14) Якби Ми відкрили для них небесні ворота й вони б туди піднялися

(15) то неодмінно сказали б: «Погляди наші затьмарились, а ми зачаровані!

(16) Ми створили на небі різні сузір’я та прикрасили його для тих, хто дивиться

(17) І Ми бережемо його від кожного каменованого шайтана

(18) А якщо він почне підслуховувати, то за ним поженеться яскрава зоря

(19) І Ми розіслали землю й встановили там гори, а також виростили там кожну зважену річ

(20) Ми створили на землі засоби прожиття для вас і для тих, кого ви не годуєте

(21) і немає речей, сховищ яких не було б у Нас. Ми відсилаємо їх тільки у визначеній мірі

(22) Ми відіслали вітри, які запліднюють, і пролили з неба воду, якою вас напуваємо. Але ви не можете її зберегти!
.Аль-Багаві відзначає, що вода зберігається в «схованках Аллага» (див. аят 21).

(23) Воістину, Ми даруємо життя і смерть. Ми будемо спадкоємцями!
«Сказано, що Всевишній успадкує землю й тих, хто на ній. І до Нього повернуться вони!» (ібн Касір).

(24) Ми знаємо ваших попередників і наступників.
Ібн Касір коментує: «Сказав син Аббаса (нехай буде вдоволений Аллаг ними обома): «Попередники» — це ті, хто вмер іще з часів Адама (мир йому). А «наступники» — це ті, які живуть нині, та які будуть жити потім. І так аж до Судного дня».

(25) Воістину, Твій Господь збере їх усіх! Воістину, Він — Мудрий, Всезнаючий

(26) Ми створили людину з сухої глини, мулу, затверділого у формі

(27) А джина Ми створили ще раніше — з палаючого вогню.
Слово «джин» тут ужито в однині («джанна», мн. «джинна»), тобто в родовому значенні (порів. «людина» з аяту 26). Аль- Багаві наводить переказ від ібн Аббаса, згідно з яким «джинна» — це «батько всіх джинів, так само, як Адам — батько всіх людей».

(28) Ось твій Господь сказав ангелам: «Воістину, Я створю людину з сухої глини, мулу, затверділого в формі

(29) І коли Я розмірю її та вдихну в неї зі Свого Духу, то впадіть перед нею ниць, низько кланяючись!

(30) І вклонилися всі ангели

(31) крім Ібліса — він відмовився бути з тими, які вклонилися

(32) Сказав Аллаг: «Іблісе! Що з тобою, адже ти не з тими, які вклонилися?

(33) Той відповів: «Я не вклонюся людині, яку Ти створив із сухої глини, мулу, затверділого у формі!

(34) Сказав Аллаг: «Вийди звідси! Будеш ти каменований!
Слово «раджим» (каменований) має ще й інші значення: «вигнаний», «проклятий», про що також свідчить цей та наступні аяти. Як відомо, пророк Ібрагім (мир йому) відганяв камінням шайтана в долині Міна. Згодом ця дія перетворилася на один із приписів хаджжу.

(35) Прокляття буде над тобою аж до Судного Дня!

(36) Той сказав: «Даруй мені відстрочку — до того Дня, коли воскреснуть вони!

(37) Він відповів: «Воістину, ти — один із тих, кому дано відстрочку

(38) до того Дня, час якого визначено!

(39) Той сказав: «Господи! За те, що Ти спокусив мене, я прикрашу для них те, що на землі, й неодмінно спокушу їх усіх

(40) окрім Твоїх рабів серед них, які обрані»

(41) Він сказав: «Це — прямий шлях до Мене

(42) Воістину, немає в тебе влади над Моїми рабами, крім тих, які спокусяться й підуть за тобою

(43) Воістину, геєна — місце, обіцяне їм усім

(44) Вона має сім воріт і для кожних воріт призначено їхню частину

(45) Воістину, богобоязливі будуть у садах раю, серед джерел!

(46) Увійдіть сюди з миром — у безпеці ви

(47) Ми очистимо їхні серця від ненависті, тож вони, наче брати, лежатимуть на ложах, повернувшись один до одного

(48) Там не торкнеться їх втома, і не вийдуть вони звідти

(49) Сповісти Моїх рабів про те, що Я — Прощаючий, Милосердний

(50) І що кара Моя — кара болісна

(51) І сповісти їх про гостей Ібрагіма

(52) Ось вони увійшли до нього й сказали: «Мир!» А він відповів: «Ми боїмося вас!

(53) Ті сказали: «Не бійся! Ми сповіщаємо тобі радісну звістку про розумного хлопчика!

(54) Він сказав: «Невже ви сповіщаєте мені таку радісну звістку тоді, коли вже торкнулася мене старість? Яку ж радісну звістку ви мені принесли?

(55) Вони сказали: «Ми сповістили тобі правду, тож не будь серед тих, які впадають у відчай!

(56) Він відповів: «Хто ж розчаровується в милості свого Господа, крім тих, що перебувають в омані?

(57) І сказав: «Чого ж ви хочете, посланці?

(58) Вони сказали: «Нас послали до людей грішних

(59) окрім родини Люта — ми врятуємо їх усіх

(60) окрім дружини його. Ми вирішили, що вона залишиться»

(61) І коли посланці прийшли до родини Люта

(62) він сказав: «Воістину, ви — незнайомі люди!

(63) Ті сказали: «Ми прийшли до тебе з тим, у чому вони сумніваються.
Ідеться про Боже покарання (аль-Багаві).

(64) Ми принесли тобі істину й ми правдиві

(65) Серед ночі виведи свою родину й сам вирушай слідом за ними. І нехай жоден із вас не озирається! Ідіть туди, куди вам наказано!

(66) Ми повідомили йому про те, що коріння їхнє буде відтято до ранку.
Тобто народ Люта буде знищено.

(67) І збіглися жителі міста, радіючи

(68) [Лют] сказав: «Це — мої гості, тож не ганьбіть мене

(69) бійтесь Аллага й не принижуйте мене!

(70) Та вони сказали: «Невже ми не заборонили тобі бути з жителями світів?»
Тобто приймати гостей (ібн Касір).

(71) Він відповів: «Ось вам мої доньки, якщо ви цього бажаєте!

(72) Клянуся твоїм життям! Вони блукали в своєму сп’янінні

(73) а на сході сонця уразив їх крик

(74) Ми перевернули місто догори ногами й пролили на них дощ із каміння з обпаленої глини

(75) Воістину, в цьому знамення для тих, хто здатний бачити

(76) Було воно на помітній дорозі

(77) Воістину, в цьому знамення для віруючих

(78) Жителі аль-Айкі були нечестивцями

(79) тож Ми помстилися їм. Воістину, ці два міста були на видному шляху

(80) Жителі аль-Хіджру вважали посланців за брехунів.
Аль-Хіджр — назва кам’янистої долини на північному заході Аравійського півострова. Там жили самудити, народ Саліха (аль-Багаві).

(81) Ми дарували їм Наші знамення, але вони відвернулись

(82) У горах вони висікали собі безпечні житла

(83) але зранку вразив їх крик

(84) Не допомогло їм те, що вони собі накопичували

(85) Ми не створювали небес, землі й того, що між ними, як тільки в істині. Час неодмінно настане. Тож даруй їм найкраще прощення

(86) Воістину, твій Господь — Творець, Знаючий

(87) Воістину, Ми дарували тобі сім повторюваних і великий Коран!
Існує багато різних тлумачень вислову «сім повторюваних». Найчастіше вважають, що йдеться про сім великих сур або про сім аятів першої сури «аль-Фатіха» (за ібн Касіром). Наприклад, аль-Багаві на користь цієї думки наводить переказ від ібн Аббаса, Хасана й Ка­тади, згідно з яким назва «повторювані» вказує на те, що аяти першої сури повторюються в обрядовій молитві (салят) у кожній частині (ракяті).

(88) Не заглядайся на блага, якими Ми наділили декого з них. Не шкодуй про цих людей і пригорни своїм крилом віруючих.
Цей вислів означає «бути милостивим до когось».

(89) Скажи: «Воістину, я — ясний застерігач!

(90) Ми зіслали подібне на тих

(91) хто поділив Коран на частини.
Пророк (мир йому і благословення Аллага) застерігав покаранням тих, які увірували тільки в частину даних Богом писань. Так само вони сприйняли й Коран (за аль-Багаві).

(92) Клянуся Господом твоїм, що Ми запитаємо їх усі

(93) про те, що вони робили

(94) Проголоси те, що Тобі наказано й відвернись від багатобожників

(95) Воістину, Ми врятували тебе від тих, які глузують

(96) які вважають, що крім Аллага є інший бог. Скоро дізнаються вони

(97) Ми знаємо, що твої груди стискаються від того, що говорять вони

(98) Тож прославляй хвалою Господа свого й будь серед тих, які падають ниць

(99) Поклоняйся Господу своєму, доки не прийде до тебе впевненість.
Впевненість («якін») — мається на увазі смерть (ібн Касір).