(1) Насупився та відвернувся він,
(2) бо підійшов до нього сліпий.
(3) А звідки тобі знати, можливо, очистився б він?
(4) Чи запам’ятав би наставництво, і воно було б корисне йому.
(5) А тому, хто багатий,
(6) ти йому приділяєш увагу.
(7) Хоча не тобі відповідати за те, що не очиститься він.
(8) А хто приходить до тебе, поспішаючи,
(9) та ще й з острахом,
(10) то ти нехтуєш ним!
(11) Та ж ні! Воістину, це — нагадування!
(12) І хто бажає, той згадає його.
(13) У сувоях шанованих,
(14) піднесених і пречистих,
(15) у руках писарів,
(16) шляхетних і праведних!
(17) Хай згине людина! Яка ж невдячна вона!
(18) З чого створив Він її?
(19) З краплі сім’я створив Він її та розмірив.
(20) Потім полегшив Він шлях її,
(21) згодом зробив її мертвою і поховав її,
(22) потім, коли побажає, воскресить її!
(23) Та ж ні! Не виконує вона того, що наказав Він їй!
(24) Хай погляне людина на їжу свою!
(25) Проливаємо Ми дощі зливами,
(26) потім розколюємо Ми землю тріщинами
(27) і пророщуємо на ній зерно,
(28) виноград і трави,
(29) і оливи, і пальми,
(30) і сади густі,
(31) і плоди, і пасовиська –
(32) на користь вам і худобі вашій!
(33) І коли пролунає глас,
(34) у День той чоловік покине свого брата,
(35) і матір, і батька,
(36) і дружину свою, і дітей своїх;
(37) у кожної людини в той День своя справа, яка цілком захопить її.
(38) Обличчя одних у той День будуть сяяти,
(39) сміючись та радіючи,
(40) а на обличчі інших у День той буде пил,
(41) який вкриє їх чорнотою.
(42) Оце вони — невіруючі нечестивці!