(1) Наблизився час і розколовся місяць!
(2) Коли вони бачать знамення, то відвертаються й кажуть: «Справжнє чаклунство!»
(3) Вони вважали брехунами [посланців] та йшли за своїми пристрастями, але ж кожна справа буде мати вагу!
(4) Вже дійшли до них звістки, які відвертали їх [від невір’я]!
(5) Досконала ця мудрість! Але ж не було їм користі від застереження!
(6) Відверніться від них у той День, коли Глашатай закличе до неприємної речі.[CDXLII]
[CDXLII] Відповідно до тлумачення аль-Багаві, мається на увазі ангел Ісрафіль
(7) Із поглядами, опущеними додолу, вийдуть вони із могил — наче розсіяна сарана!
(8) Вони кинуться до Глашатая, і скажуть невіруючі: «Важкий же цей День!»
(9) Люди Нуха заперечували [посланців] ще раніше за них. Сприйняли вони за брехуна раба Нашого, сказали:«Божевільний!» — та й відштовхнули його!
(10) Тоді він закликав до Господа свого: «Мене перемогли, тож допоможи мені!»
(11) Ми відчинили ворота неба, і полилася звідти вода.
(12) І Ми відкрили в землі джерела, і злилися води, як і було призначено.
(13) Ми понесли Нуха на [ковчегу] з дощок і цвяхів,
(14) і він плив перед Нашими очима як відплата тим, хто не увірував!
(15) І Ми залишили його як знамення. Та де ж той, хто повчається ним?
(16) Якою ж була Моя кара та пересторога!
(17) Ми полегшили Коран для згадування. Та де ж той, хто повчається ним?
(18) Адити сприйняли [посланця] як брехуна. Якою ж була Моя кара та пересторога!
(19) Коли Ми відіслали проти них морозний вітер у сповнений лиха день.
(20) Він зривав з місця людей, наче стовбури пальм, вирвані з корінням!
(21) Якою ж була Моя кара та пересторога!
(22) Ми полегшили Коран для згадування. Та де ж той, хто повчається ним?
(23) Самудити сприйняли засторогу як брехню
(24) та сказали: «Людина — така ж, як і ми? Якщо Ми підемо за нею, то опинимося в омані та тривогах!
(25) Невже серед нас дано нагадування лише йому? Та ж ні, він — зверхній брехун!»
(26) Завтра вони дізнаються, хто тут зверхній брехун!
(27) Я надіслав верблюдицю як випробування для них! Почекай же та май терпіння!
(28) Розкажи їм, що вода поділена між ними та верблюдицею. Тож нехай приходять пити у визначений час!
(29) Та вони покликали свого товариша, а він схопив її та перерізав жили.
(30) Якою ж була Моя кара та пересторога!
(31) Воістину, Ми відіслали проти них лише єдиний глас; ось вони стали схожими на сіно, висушене для загону.
(32) Ми полегшили Коран для згадування. Та де ж той, хто повчається ним?
(33) Народ Люта сприйняв засторогу як брехню,
(34) тож Ми наслали на них кам’яний дощ і врятували лише сім’ю Люта — перед світанком,
(35) як благо від Нас. Так Ми відплачуємо тим, хто вдячний.
(36) І він застерігав їх від Нашої сили, але вони сумнівались у пересторозі
(37) і вимагали від нього гостей його. Але Ми позбавили зору [народ цей]! Скуштуйте ж Моєї кари та перестороги!
(38) Ранок зустрів їх важкою карою!
(39) Скуштуйте ж Моєї кари та перестороги!
(40) Ми полегшили Коран для згадування. Та де ж той, хто повчається ним?
(41) Прийшла пересторога й до роду Фірауна.
(42) Вони сприйняли усі наші знамення як брехню, тож Ми схопили їх хваткою Великого, Всемогутнього!
(43) Чи ж ваші невіруючі кращі за тих? Чи, може, маєте захист, згаданий в попередніх писаннях?
(44) Невже вони говорять: «Ми — громада, яка переможе»?
(45) Розбито буде громаду їхню і повернуться вони спинами!
(46) Та ж ні! Час призначений їм як строк і цей Час — найважчий, найгіркіший!
(47) Воістину, грішники страждають і блукають в омані!
(48) У той День їх потягнуть у вогонь обличчями додолу. «Спробуйте ж на смак дотик вогню!»
(49) Воістину, Ми створили кожну річ згідно із передвизначенням.
(50) Наш наказ — єдиний і виконується в одну мить.
(51) Ми вже знищили схожих на вас. Та де ж той, хто повчається цим?
(52) Все, що вони робили, міститься у писанні,
(53) і записано там і мале, і велике.
(54) Воістину, богобоязливі будуть у садах, серед річок,
(55) на сидінні правди, біля Всемогутнього Володаря.