(1) Клянуся світанковою зорею!
(2) Клянуся десятьма ночами!
(3) Клянуся парним і непарним!
(4) Клянуся ніччю, коли минає вона!
(5) Чи не достатньо цієї клятви для людини розумної?
(6) Невже не бачив ти, як учинив Господь твій з адитами?
(7) З Ірамом, володарем колонад,
(8) подібних яким не було створено в усіх землях?
(9) З самудитами, які розсікали скелі в долинах?
(10) З Фірауном, володарем списів?
(11) Вони порушували дозволене на землях
(12) і збільшували на них безчестя.
(13) Тож пролив на них Господь твій суворість кари Своєї!
(14) Воістину, Господь твій — на варті!
(15) Коли випробовує людину Господь її, пошановуючи та наділяючи благами, то вона говорить: «Господь мій».
(16) І коли випробовує Він її, обмежуючи їй блага Свої, то говорить вона: «Господь мій принизив мене!»
(17) Та ж ні! Це ви самі не шануєте сиріт!
(18) І не закликаєте одне одного нагодувати бідняка,
(19) жадібно поглинаєте спадок
(20) і любите багатство любов’ю сильною!
(21) Та ж ні! Коли розсиплеться земля на порох,
(22) і прийде Господь твій з ангелами, що стануть лавами —
(23) наблизять у День той геєну! І в той День згадає людина! Але ж навіщо їй згадка та?
(24) І скаже вона: «О, якби я ще раніше підготувалась до життя свого майбутнього!»
(25) Тож у День той ніхто не скарає так, як скарає Він!
(26) І не скує ніхто так, як скує Він!
(27) О ти, душе, що заспокоїлася!
(28) Повернися до Господа твого, отримавши вдоволення та милість!
(29) І ввійди до рабів Моїх! Увійди до раю Мого!
(30) І увійди до раю Мого!