(1) Клянуся тими, які розсіюють![CDXXXIII]
[CDXXXIII] Згідно з думкою більшості тлумачів, ідеться про вітри.
(2) Клянуся тими, які несуть вагу!
(3) Клянуся тими, які пливуть легко!
(4) Клянуся тими, які розподіляють справи!
(5) Воістину, те, що обіцяно вам — правда!
(6) Суд неодмінно настане!
(7) Клянуся небом, по якому прокладені шляхи!
(8) Воістину, ви сперечаєтесь між собою!
(9) Але відвертається від [Корану] той, хто збився зі шляху.
(10) Нехай же згинуть брехуни
(11) і ті, хто перебуває в пітьмі невігластва!
(12) Вони запитують: «Коли ж настане День Суду?»
(13) У той День вони будуть покарані вогнем!
(14) Скуштуйте ж вашої кари, яку ви так намагалися прискорити!
(15) Воістину, богобоязливі будуть у райських садах, серед джерел,
(16) отримуючи те, що дарував їм Господь їхній. Воістину, вони за життя були праведниками,
(17) спали лише малу частину ночі,
(18) а перед світанком вони благали про прощення,
(19) і віддавали частку майна бідняку та вбогому.
(20) На землі є знамення для впевнених людей,
(21) а також у вас самих. Невже ви не бачите?
(22) А на небі — наділ ваш і те, що обіцяно вам!
(23) Клянуся Господом неба й землі, що це — така ж істина, як і те, що ви наділені мовою!
(24) Чи дійшла до тебе розповідь про шляхетних гостей Ібрагіма?
(25) Коли вони увійшли до нього й сказали: «Мир!» Він відповів: «Мир і вам, люди незнайомі!»
(26) Він вийшов до своєї родини та приніс жирне теля.
(27) Подавши його, він запитав: «Чи не скуштуєте?»
(28) І злякався їх. Вони сказали: «Не бійся!» — та й сповістили йому добру звістку про розумного хлопчика.
(29) Його дружина заголосила та почала бити себе по обличчю. І вона вигукнула: «Я ж стара, безплідна!»
(30) Вони відповіли: «Так сказав Господь твій. Воістину, Він — Мудрий, Всезнаючий!»
(31) [Ібрагім] запитав: «Чого ж ви хотіли, о посланці?»
(32) «Нас відіслано до грішників.
(33) Щоб Ми наслали на них каміння із глини,
(34) призначене Господом твоїм для злочинців».
(35) Ми вивели звідти віруючих, які були там,
(36) і знайшли Ми там лише один будинок із відданими [Аллагу!]
(37) І залишили Ми там знамення для тих, які мають страх перед болісною карою.
(38) Ось Ми відіслали Мусу із ясним доказом до Фірауна.
(39) Але, спираючись на свою силу, той відвернувся і сказав: «Чаклун або й божевільний!»
(40) Тож Ми схопили його разом із військами та кинули в море! Гідний осуду ж він!
(41) Ось Ми відіслали проти адитів буремний вітер,
(42) який не залишав після себе жодної речі, крім згарища.
(43) Було сказано самудитам: «Насолоджуйтесь благами до певного часу!»
(44) Вони не послухалися наказу Господа їхнього. Тож вразила їх блискавка і бачили вони це!
(45) Вони навіть не змогли піднятися і ніхто не допоміг їм!
(46) А ще раніше [Ми знищили] народ Нуха — вони були нечестивими людьми.
(47) Могутністю Нашою Ми створили небо; воістину, Ми — розширюємо!
(48) І Ми розрівняли землю. Як же чудово розстеляємо Ми!
(49) Із кожної речі Ми створили пару, можливо, схаменетеся ви!
(50) Поспішайте ж до Аллага! Воістину, я несу від Нього до вас ясну пересторогу!
(51) І не робіть нарівні з Аллагом іншого бога! Воістину, я несу від Нього до вас ясну пересторогу!
(52) Так само й ті, які жили раніше, говорили посланцям, які приходили до них: «Чаклун або ж божевільний!»
(53) Невже вони заповіли це одне одному? Ні, бо вони люди, які порушують.
(54) Відвернися від них, і тобі не будуть докоряти.
(55) І нагадуй, бо ж нагадування приносить користь віруючим!
(56) Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялися Мені.
(57) Я не бажаю від них наділу та не потребую, щоб вони годували Мене!
(58) Воістину, Аллаг — Наділяючий, Володар Могутності!
(59) Воістину, тим, які вчиняли несправедливо — така ж доля покарання, як і для подібних їм.
(60) Горе ж невіруючим від того Дня, який обіцяно їм!