(1) Коли сонце згорнеться,
(2) коли зірки посиплються,
(3) і коли гори зрушаться,
(4) і коли верблюдиці на десятому місяці вагітності залишаться без нагляду,
(5) і коли дикі звірі зберуться,
(6) і коли моря запалають,
(7) і коли душі з’єднаються,
(8) коли поховану живцем запитають,
(9) за який гріх її вбили;[CDLXVI]
[CDLXVI] Мається на увазі звичка доісламських часів, коли новонароджених дівчат закопували живцем у землю. Коран однозначно заборонив таку практику й засудив як великий гріх.
(10) і коли сувої розгорнуться,
(11) і коли небо буде зірване,
(12) і коли пекло запалає,
(13) і коли рай наблизиться –
(14) дізнається душа, що приготувала собі вона!
(15) Та ж ні! Клянуся світилами відступаючими,
(16) що швидко плинуть і зникають!
(17) І ніччю, що розсіюється,
(18) і світанком, коли займається він.
(19) Воістину, це — слова посланця шляхетного!
(20) Володаря сили біля Володаря трону, могутнього,
(21) якому коряться, вірному![CDLXVII]
[CDLXVII] У цих аятах йдеться про ангела Джібріля, мир йому.
(22) І що ваш товариш не божевільний,
(23) істинно, бачив він його на небосхилі ясному!
(24) І що він не скупиться на розповіді про потаємне,
(25) і що це — не слова проклятого шайтана.
(26) Та куди ж ви йдете?
(27) Воістину, це лише нагадування світам,
(28) тим з-посеред вас, хто бажає йти прямим шляхом.
(29) Але не побажаєте ви цього, якщо не побажає Аллаг, Господь світів!