20 - Taa-Haa ()

|

(1) Та. Га

(2) Ми зіслали тобі Коран не для того, щоб завдати тобі страждань

(3) а тільки як згадку для тих, хто боїться

(4) Зіслав його Той, Хто створив землю й високі небеса

(5) Милостивий утвердився на троні

(6) Йому належить те, що на небесах і на землі, й те, що між ними, а також те, що під землею

(7) Чи промовлятимеш уголос, [чи ні] — воістину, Він знає таємне й найбільш приховане

(8) Аллаг! Немає бога, крім Нього, Йому належать найпрекрасніші імена

(9) Чи дійшла до тебе розповідь про Мусу

(10) Коли Він побачив вогонь і сказав своїм людям: «Зачекайте, я помітив вогонь! Можливо, я принесу вам від нього головню чи знайду за вогнем правильний шлях!

(11) І коли він підійшов туди, то покликали його: «О Мусо

(12) Воістину, Я — Господь твій! Зніми взуття своє, воістину, ти опинився у священній долині Тува

(13) І Я обрав тебе. Слухай те, що відкривається тобі

(14) Воістину, Я — Бог і немає бога, крім Мене! Тож поклоняйся Мені й звершуй молитву, щоб пам’ятати про Мене

(15) Воістину, Час настане! Але Я приховаю строк приходу його, щоб відплатити кожній душі за те, в чому вона поспішала

(16) Нехай не відвертає тебе від Часу той, хто не увірував у нього та йшов за своїми пристрастями. Інакше ти загинеш

(17) А що це в твоїй правій руці, Мусо?

(18) Той відповів: «Це — моя палиця. Я спираюся на неї, збиваю листя для своїх овець і для іншого вона годиться»

(19) Аллаг сказав: «Кинь її, Мусо!

(20) Він кинув її і палиця обернулася на змію та швидко поповзла

(21) Аллаг сказав: «Візьми її та не бійся! Вона стане тим, чим була

(22) Поклади свою руку за пазуху й знайдеш її чистою, без жодних плям. Ось тобі ще одне знамення

(23) щоб Ми показали тобі Наші великі знамення

(24) Іди до Фірауна, бо, воістину, він несправедливий!

(25) Муса сказав: «Господи! Розкрий серце мо

(26) і полегши справу мою

(27) І розв’яжи вузол на вустах моїх

(28) щоб розуміли вони слова мої

(29) І дай мені помічника з родини моєї

(30) Гаруна, брата мого

(31) і додай мені сил через нього

(32) та зроби спільником у справі моїй

(33) щоб ми славили тебе часто

(34) й згадували тебе часто

(35) Ти ж бачиш нас!

(36) Аллаг сказав: «Уже дано тобі те, що ти просиш, Мусо

(37) Справді, Ми й перед тим були ласкаві до тебе

(38) коли Ми відкрили твоїй матері те, що відкрили

(39) «Поклади його в скриню та пусти річкою. Річка винесе його на берег, де його підбере Мій ворог і його ворог». Я простер на тебе Свою любов, щоб ти ріс на Моїх очах

(40) Приходить сестра твоя й говорить: «Може, вказати вам на того, хто про нього піклуватиметься?» Так Ми повернули тебе твоїй матері, щоб були радісні очі її, і щоб вона не журилася. Потім ти вбив одну людину, та Ми врятували тебе від смутку й випробовували тебе. Ти пробув довгі роки серед жителів Мад’яну, а тепер прийшов вказаний час, о Мусо

(41) І Я вибрав тебе для Себе

(42) Рушайте ж, ти і брат твій, із Моїми знаменнями та не забувайте згадувати Мене

(43) Ідіть до Фірауна, бо, воістину, він несправедливий

(44) Говоріть із ним лагідно — можливо, він схаменеться або налякається!

(45) Вони відповіли: «Господи наш! Воістину, Ми боїмося, що він одразу скарає нас чи вчинить несправедливо із нами!

(46) Аллаг відповів: «Не бійтеся! Я з вами, чую та бачу

(47) Ідіть до нього та скажіть: «Ми — посланці Господа твого! Відпусти разом із нами інших синів Ісраїля й не знущайся з них. Ми прийшли до тебе зі знаменням від Господа нашого! Мир тому, хто йде прямим шляхом

(48) Воістину, відкрито нам, що скарають того, хто заперечував і відвертався!

(49) Фіраун спитав: «Хто ваш Господь, Мусо?

(50) Той відповів: «Господь наш — Той, Хто дав кожній речі природу її, а потім повів прямим шляхом!

(51) Фіраун сказав «А що з давніми народами?

(52) Муса відповів: «Знання про це — тільки в мого Господа, в Писанні. Не помиляється Господь мій, нічого не забуває!

(53) Він — Той, Хто створив для вас землю ложем і зробив на ній шляхи для вас. Він пролив із неба воду! І Ми виростили завдяки їй пари різних рослин

(54) Споживайте самі й випасайте на них свою худобу! Воістину, в цьому знамення для тих, хто має розум

(55) Ми створили вас із землі й у землю вас повернемо. А потім іще раз виведемо вас звідти

(56) Ми показали йому всі Наші знамення, але він відкинув їх, не визна

(57) і сказав: «Невже ти прийшов, щоб вигнати нас із землі нашої своїми чарами, Мусо

(58) Справді, ми покажемо тобі таке саме чаклунство. Тож признач належне місце й час — щоб не порушили його ні ми, ні ти!

(59) Сказав Муса: «Визначеним часом для вас нехай буде День прикрас. А люди нехай зберуться зранку»

(60) Фіраун пішов, зібрав усіх своїх чаклунів і повернувся

(61) Муса сказав їм: «Горе вам! Не зводьте на Аллага наклеп, а то Він вразить карою вас! Нещасний той, хто зводить наклеп!

(62) Ті почали сперечатися між собою, що робити, але говорили вони потайки

(63) й сказали: «Ці двоє — чаклуни. За допомогою своїх чарів вони прагнуть вигнати вас із вашої землі та звести вас із вашого найкращого шляху

(64) Тож приготуйте всі свої хитрощі й вийдіть єдиною лавою! Сьогодні успіху досягне той, хто переможе!

(65) Вони запитали: «О Мусо! Чи будеш кидати [палицю] першим чи, може, будемо перші ми?

(66) Той відповів: «Ні, нехай уже ви будете перші!» І через чари їхні здалося йому, що мотузки й палиці їхні почали рухатися

(67) І відчув Муса страх у душі своїй

(68) Ми сказали: «Не бійся! Воістину, ти подолаєш їх

(69) Кинь те, що в твоїй правій руці, і воно негайно проковтне те, що зробили вони, бо то тільки хитрощі чаклуна! Не переможе чаклун, де б він не був!»
Муса (мир йому) кинув палицю, яка перетворилася на змію та проковтнула «мотузки й палиці» чаклунів.

(70) І тоді впали чаклуни в земному поклоні й сказали: «Ми увірували в Господа Муси й Гаруна!

(71) [Фіраун] сказав: «Невже ви повірили йому без мого дозволу?! Воістину, він — ваш наставник, той, хто навчив вас чар! Я накажу відрубати вам руки й ноги навхрест і розіпнути вас на пальмових стовбурах! Тоді ви дізнаєтесь, чия кара сильніша й довговічніша!

(72) Вони відповіли: «Ми не віддамо тобі переваги перед тим, що прийшло до нас із ясних доказів, і перед Творцем нашим. Кажи свій вирок! Але ж він чинний тільки в цьому житті

(73) Воістину, Ми увірували в Господа нашого, щоб простив Він гріхи наші й чаклунство, до якого ти силував нас. А Аллаг — Кращий та Вічний!

(74) Хто постане перед Господом своїм грішником, той опиниться в геєні, де він не помре й не буде жити

(75) А ті, які постануть перед Ним віруючими, які робили добрі вчинки, ті опиняться на найвищих ступенях

(76) у садах Едену, де течуть ріки. І будуть вони там вічно! Це — винагорода для тих, хто очистився

(77) Справді, Ми відкрили Мусі: «Вийди вночі разом із Моїми рабами й проклади для них суху дорогу в морі! Не бійся, що тебе наздоженуть, і не лякайся!

(78) Фіраун вирушив їм навздогін разом зі своїм військом, але море накрило його

(79) Так Фіраун ввів свій народ в оману й не повів правильним шляхом

(80) О сини Ісраїля! Ми врятували вас від ворога! Та Ми ще раніше обіцяли вам це на правому схилі гори. Також Ми дарували вам манну й перепелів

(81) Їжте блага, якими Ми наділили вас, але не порушуйте дозволеного, інакше впаде на вас Мій гнів. Той, на кого впав гнів Мій, гине

(82) Воістину, Я прощаю тим, які покаялися, увірували, робили добро та йшли далі прямим шляхом

(83) Чому ти так швидко залишив свій народ, о Мусо

(84) Той відповів: «Вони йдуть слідом за мною! Я ж поспішав до Тебе, Господи, щоб Ти був задоволений мною!

(85) Аллаг сказав: «Ми випробовували народ твій після того, як ти пішов! Їх збив із прямого шляху самарянин!

(86) Тож Муса повернувся до народу свого розгніваним і засмученим. Він вигукнув: «О народе мій! Хіба Господь ваш не дав вам прекрасної обіцянки? Чи надто тривалим видався вам цей строк, чи, може, ви хочете, щоб упав на вас гнів Господа вашого, і тому ви порушили те, що обіцяли мені?

(87) Вони відповіли: «Ми не порушували обіцянки, даної тобі. Але ж ми несли важкий тягар — прикраси того народу. Ми жбурнули їх [у вогонь] – так само зробив і самарянин»

(88) Він виплавив їм подобу тільця, яка ще й ревла та сказав: «Оце — ваш Господь і Господь Муси, але він забув Його».
Як пояснюють тлумачі, «подоба тільця» ревла завдяки спеціальним отворам, у які заходив вітер.

(89) Невже вони не бачили, що він не говорить із ними й не може ні завдати їм шкоди, ні принести користі

(90) Справді, Гарун уже говорив їм: «Народе мій! Вас лише спокушають цим! Воістину, ваш Господь — це Милостивий! Ідіть за мною та слухайтесь наказів моїх!

(91) Вони відповіли: «Ми не перестанемо поклонятися йому, поки не повернеться до нас Муса»

(92) А той сказав: «О Гаруне! Що завадило тобі, коли ти побачив оману їхню

(93) йти за мною? Чому ти не послухався мого наказу?

(94) Той відповів: «О сину моєї матері! Не тримай мене за бороду й за голову! Я боявся, що ти скажеш: «Ти посіяв розбрат між синами Ісраїля та не послухався слова мого!

(95) Муса сказав: «О самарянине! А ти чого хотів?

(96) Той відповів: «Я бачив те, чого не бачили вони. Я взяв жменю піску зі слідів посланця й кинув її [у вогонь], бо саме так я захотів зробити!

(97) Муса вигукнув: «Вийди геть! Воістину, в нинішньому житті ти будеш говорити: «Не торкайтеся мене!» І чекає тебе обіцяне й не омине тебе воно! Поглянь на свого бога, якому ти поклонявся: ми неодмінно спалимо його, а потім розвіємо попіл над морем

(98) Ваш Бог — тільки Аллаг, окрім Якого немає бога, і Він осягає знанням кожну річ!

(99) Так Ми розповідаємо тобі звістки про те, що вже минуло. І Ми дали тобі від Себе нагадування

(100) І хто відвернеться від цього, той понесе в День Воскресіння важкий тягар

(101) І буде він із ним вічно. Який же лихий цей тягар

(102) Того Дня засурмлять у ріг, і буде зібрано грішників, і будуть вони синьоокі

(103) Вони розмовлятимуть одне з одним пошепки: «Воістину, ви пробули там лише днів із десять!

(104) Ми краще знаємо про те, що вони кажуть — навіть коли говорить найкращий із них: «Ви пробули там тільки день!

(105) Тебе запитують про гори. Скажи: «Мій Господь розвіє їх на поро

(106) і перетворить на рівну пустелю

(107) І ти не побачиш там ні урвища, ні пагорба!

(108) Того Дня вони підуть за глашатаєм і не зможуть ухилитися від нього. Голоси будуть смиренні перед Милостивим, і ти не почуєш нічого, крім шепоту

(109) Того Дня не допоможе нічиє заступництво — крім тих, кому дозволив це Милостивий і чиїм словом Він задоволений

(110) Він знає їхнє минуле й майбутнє, а вони не здатні осягнути Його знанням

(111) І будуть вони принижені перед Живим, Сущим. І розчарується той, хто ніс тягар своєї несправедливості

(112) А хто робив добро й був віруючим, той нехай не боїться ні несправедливості, ні образи

(113) Так Ми зіслали Коран арабською мовою та роз’яснили в ньому погрози. Можливо, вони боятимуться, або ж він буде їм нагадуванням

(114) Всевишній Аллаг, Істинний Володар! Тож не поспішай із Кораном, поки не буде завершено одкровення тобі. Скажи: «Господи, додай мені знання!

(115) Раніше Ми взяли завіт із Адамом, але він забув його. І Ми не знайшли в ньому рішучості

(116) І коли Ми сказали ангелам: «Вклоніться низько Адаму!» — то вклонилися всі, крім Ібліса, який відмовився

(117) Тоді Ми сказали: «О Адаме! Воістину, це — ворог тобі й дружині твоїй! Стережися, щоб не вигнав тебе з раю, а то будеш ти нещасним

(118) Тут ти не голодуватимеш, не ходитимеш роздягнений

(119) не страждатимеш від спраги й від спеки!

(120) Але почав нашіптувати йому шайтан, говорячи: «О Адаме! Чи не показати тобі дерево вічності й неминущої влади?

(121) Вони скуштували з нього та й побачили наготу свою. І почали прикриватися листям із дерев райських. Не послухався Адам Господа свого й заблукав

(122) Але потім Господь обрав його, прийняв каяття й наставив на прямий шлях

(123) Аллаг сказав: «Вийдіть із раю обоє! Нащадки ваші будуть ворогами одне одному! Та якщо Я дарую вам Свій прямий шлях, то той, хто буде йти цим прямим шляхом, не заблукає та не буде нещасним

(124) А той, хто відвернеться від Мого нагадування, той матиме важке життя, а в День Воскресіння Ми піднімемо його сліпим!

(125) Він скаже: «Господи! Чому ти воскресив Мене сліпим? Я ж був зрячим!

(126) Аллаг скаже: «Так само, як Ми показували тобі Наші знамення, а ти забув їх, і ти будеш забутий сьогодні!

(127) Отак Ми винагороджуємо тих, хто був порушником та не увірував у знамення Господа свого. А покарання в наступному житті — сильніше й довговічніше

(128) Чи не привело їх на прямий шлях те, що Ми знищили стільки поколінь перед ними! Вони ходять по руїнах домівок їхніх — у цьому знамення для обдарованих розумом

(129) Якби не попереднє слово Господа твого та не встановлений строк, [покарання] було б негайним

(130) Май терпіння до того, що вони кажуть, і прославляй Господа свого перед сходом і заходом сонця; прославляй у нічні часи та вдень — можливо, ти будеш задоволений

(131) Не заглядайся на те, чим Ми наділили деяких людей, щоб випробувати їх. Це — блиск земного життя, а винагорода Господа твого краща й довговічніша

(132) Накажи своїй родині звершувати молитву й будь у ній терплячим. Ми не просимо в тебе наділу, а Ми самі наділяємо тебе. А порятунок — для богобоязливих

(133) Запитують [невіруючі]: «Чому він не прийде до нас із якимось знаменням від Господа його?» Та чи не з’явився їм ясний доказ –у давніх сувоях

(134) Якби Ми знищили їх покаранням раніше за [Мухаммада], то вони б сказали: «Господи наш! Чому Ти не відіслав до нас посланця? Ми пішли б за його знаменнями ще перед тим, як стали приниженими й зганьбленими!

(135) Скажи: «Всі чекають [Часу]! Чекайте й ви! Тоді ви дізнаєтеся, хто йде прямим шляхом!