37 - As-Saaffaat ()

|

(1) Клянуся вишикуваними в лави

(2) які наполегливо підганяют

(3) і читають нагадування!
Згідно з більшістю тлумачень, ідеться про ангелів.

(4) Воістину, ваш Бог — Єдиний

(5) Господь небес, землі й того, що між ними, Господь сходів!
«Сходу сонця влітку та взимку» (за ат-Табарі).

(6) Воістину, Ми прикрасили нижнє небо красою зіро

(7) і захищаємо його від усякого бунтівного шайтана

(8) Вони не можуть підслухати найвище зібрання; їх вражають з усіх боків

(9) щоб відігнати звідти. На них чекає вічна кара

(10) А якщо хтось із них щось і вихопить, то за ним поженеться яскрава зоря

(11) Запитай у них, чи це вони створені міцнішими, чи щось інше, створене Нами? Воістину, Ми створили їх із липкої глини

(12) Так, ти дивуєшся, а вони глузують

(13) Коли їм нагадують, вони не замислюються

(14) А коли вони бачать знамення, то насміхаються

(15) І говорять: «Воістину, це — явне чаклунство

(16) Невже, ставши після смерті прахом і кістками, ми воскреснемо

(17) Чи наші прабатьки?

(18) Скажи: «Так, і ви будете принижені!

(19) Тільки один крик — і вони будуть дивитися

(20) І скажуть: «Горе нам! Це — Судний День!

(21) Це — День Суду, який ви вважали брехнею!
«День, коли Аллаг справедливо розсудить між своїми творіннями» (ат-Табарі).

(22) Зберіть тих, які були несправедливими, подібних до них і тих, кому вони поклонялися
«Подібних до них» — так розуміє вираз «азваджа-гум» більшість тлумачів (див. ат-Табарі, аль-Багаві, ібн Касір). Лише окремі коментатори тлумачать «азваджа-гум» як «їхні дружини»; зауважмо, що загалом арабське слово «завдж» означає парну річ, тобто предмет, схожий на інший.

(23) замість Аллага, й покажіть їм дорогу до пекла

(24) Зупиніть їх! Вони мусять відповісти

(25) Що з вами? Чому не допомагаєте одне одному

(26) Та ж ні! Того Дня вони будуть покірним

(27) й будуть звертатись одне до одного з питаннями

(28) І скажуть: «Ви приходили до нас із правого боку!

(29) А ті скажуть: «Та ж ні! Ви самі не були віруючими

(30) Ми не мали над вами влади. Ви — люди, які порушують

(31) Справдилося над нами слово Господа нашого! Воістину, ми неодмінно скуштуємо [кари]

(32) Ми збили вас зі шляху, бо, воістину, заблукали самі!

(33) Воістину, того Дня вони будуть покарані разом

(34) Воістину, так Ми вчиняємо з грішниками

(35) Коли їм говорили: «Немає бога, крім Аллага!» — вони вивищувалис

(36) й говорили: «Невже ми залишимо наших богів заради божевільного поета?

(37) Та ж ні! Він прийшов з істиною та підтвердив правдивість посланців

(38) Воістину, ви скуштуєте болісної кари

(39) Вам відплатять тільки за те, що ви робили

(40) Це не стосується обраних рабів Аллага

(41) На них чекає відомий наділ

(42) фрукти. Вони будуть пошанован

(43) в садах насолоди

(44) лежачи на ложах — один навпроти одного

(45) Їх обходитимуть із чашею джерельного напою

(46) чистого, який дарує задоволення тим, хто його п’є

(47) Він не позбавляє глузду, тож вони не сп’яніють від нього

(48) Поряд із ними будуть ті, чий погляд смиренний, чиї очі прекрасні

(49) Вони подібні до яйця, що надійно охороняється

(50) А ті звертатимуться одне до одного з питаннями

(51) Один із них скаже: «Був у мене приятель

(52) який говорив: «Невже ти належиш до тих, хто вірить

(53) що, нам відплатять після того, як ми помремо й станемо прахом і кістками?

(54) І скаже: «Чи не поглянете ви?

(55) Він погляне й побачить того в середині пекла

(56) І скаже: «Клянусь Аллагом! Ти мало не знищив мене

(57) Якби не милість Господа мого, я неодмінно був би серед тих, хто потрапив [у пекло]

(58) Невже ми більше не помремо

(59) після нашої першої смерті? Невже не будемо покарані?

(60) Воістину, це — великий успіх

(61) Нехай працюють заради цього ті, хто працює

(62) Це частування краще чи дерево заккум

(63) Ми зробили його спокусою для нечестивих

(64) Воістину, це — дерево, яке росте з самого дна пекла

(65) а його плоди наче голови шайтанів

(66) Вони їстимуть їх і будуть наповнювати ними свої черева

(67) Потім це все буде змішано з окропом

(68) і їх усіх повернуть до пекла

(69) Воістину, вони зустріли своїх батьків, коли ті блукали в омані

(70) але самі поспішили рушити їхніми слідами

(71) Ще раніше за них заблукала більшість давніх народів

(72) Ми відсилали до них застерігачів

(73) Поглянь, яким був кінець тих, кого застерігали

(74) крім Наших обраних рабів

(75) Нух закликав до Нас, а Ми прекрасно відповідаємо

(76) Ми врятували його з родиною від великого нещаст

(77) Й зберегли тільки його нащадків

(78) А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про Нього

(79) Мир Нуху серед світів

(80) Так Ми винагороджуємо праведників

(81) Воістину, він — один із Наших віруючих рабів

(82) А потім Ми втопили всіх інших

(83) Воістину, Ібрагім був одним із його прихильників

(84) коли прийшов до Господа свого з чистим серцем

(85) Ось він сказав своєму батьку і своєму народу: «Кому ви поклоняєтеся

(86) Невже ви прагнете інших, вигаданих богів, замість Аллага

(87) Що ви думаєте про Господа світів?

(88) Він поглянув на зор

(89) й сказав: «Я заслаб!

(90) Тож вони відвернулися від нього й пішли

(91) А він потайки дістався їхніх богів і сказав: «Чому ви не їсте

(92) Що з вами? Чому ви не розмовляєте?

(93) Він підійшов до них і почав бити правицею

(94) До нього швидко прибігли

(95) але він сказав: «Невже ви поклоняєтесь тому, що самі майструєте»

(96) Аллаг створив і вас, і те, що ви робите

(97) Ті відповіли: «Зведіть йому споруду та вкиньте його у вогонь!

(98) Вони намагалися хитрувати проти нього, але Ми зробили їх приниженими

(99) Він сказав: «Я йду до Господа світів, Який вкаже мені прямий шлях

(100) Господи! Даруй мені праведних нащадків!

(101) Ми сповістили йому добру звістку про смиренного хлопчика

(102) Коли він досягнув віку, щоб разом із ним докладати зусиль, той сказав: «Сину мій! Я бачив уві сні, що приношу тебе в жертву. Що ти думаєш про це?» Син відповів: «Батьку мій! Роби те, що тобі наказано. Якщо побажає Аллаг, ти побачиш, що я буду одним із терплячих!

(103) Коли вони обидва підкорилися, й він поклав його на бік

(104) Ми звернулися до нього: «О Ібрагіме

(105) Ти вже підтвердив сон!» Воістину, так Ми винагороджуємо праведників

(106) Воістину, це — справжнє випробування

(107) Ми викупили його великою жертвою

(108) А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про нього

(109) Мир Ібрагіму

(110) Так Ми винагороджуємо праведників

(111) Воістину, він — один із Наших віруючих рабів

(112) Ми дарували йому добру звістку про Ісхака — пророка з праведників

(113) Ми благословили його та Ісхака. Є серед їхніх нащадків праведники, а є й ті, які справді несправедливі до себе

(114) Ми дарували Свою милість Мусі та Гаруну

(115) Ми врятували їх обох та їхній народ від великої печалі

(116) Ми допомогли їм і вони стали переможцями

(117) Ми дарували їм ясне Писанн

(118) й повели їх прямим шляхом

(119) А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про них

(120) Мир Мусі й Гаруну

(121) Так Ми винагороджуємо праведників

(122) Воістину, вони — одні із Наших віруючих рабів

(123) Воістину, Ільяс був одним із посланців

(124) Ось він сказав своєму народу: «Невже ви не боїтесь

(125) Кличете Баала та відмовляєтесь від найпрекраснішого з творці

(126) — Аллага, вашого Господа й Господа ваших прабатьків?»
Ільяс (Ілля) — посланець, який закликав синів Ісраїля відмовитися від поклоніння Баалу.

(127) Але вони вважали його брехуном. Їх зберуть [у пеклі]

(128) крім обраних рабів Аллага

(129) А наступним поколінням Ми залишили [добру згадку] про нього

(130) Мир Іль Ясіну!
Один із варіантів читання імені «Ільяс» (ат-Табарі, аль-Багаві, ібн Касір).

(131) Так Ми винагороджуємо праведників

(132) Воістину, він — один із Наших віруючих рабів

(133) Воістину, Лют був одним із посланців

(134) Ми врятували його разом із родиною — всіх

(135) окрім старої дружини, яка була однією з тих, хто залишився

(136) А потім Ми знищили всіх інших

(137) Ви проходите повз них уранц

(138) та вночі. Невже ви не розумієте?
Ат-Табарі цитує переказ від Катади: «Хто подорожує з Медини до Сирії, той проходить повз [залишки] Содому, селища народу Люта».

(139) Воістину, Юнус був одним із посланців

(140) Ось він утік на переповнений корабель

(141) Він кинув жереб і опинився серед тих, хто програв

(142) Його проковтнула риба. Він гідний докору

(143) Якби він не був одним із тих, хто прославляє Аллага

(144) то був би в череві риби аж до того дня, коли всі воскреснуть

(145) Ми викинули його на берег, і він був слабкий

(146) Ми зростили над ним рослину — гарбуз

(147) Ми відіслали його до ста тисяч або навіть більше

(148) Вони увірували, й Ми дарували їм можливість насолоджуватися благами до певного часу

(149) Запитай у них, чому це в твого Господа — доньки, а в них самих – сини?
Цей аят стосується багатобожників, які вважали ангелів доньками Аллага.

(150) Невже Ми створили ангелів жінками, а вони були свідками цього

(151) Воістину, через свою брехливість вони говорять

(152) «Аллаг народив!» Вони брешуть

(153) Невже Він віддав перевагу донькам над синами

(154) Що з вами? Як ви судите

(155) Невже ви не замислитесь

(156) Невже ви маєте ясний доказ

(157) Принесіть ваше Писання, якщо ви говорите правду

(158) Вони вважають, що між Ним і джинами є родинний зв’язок. Але джини знають, що вони будуть зібрані [в пеклі]!
Ібн Касір відзначає, що йдеться про невіруючих, які будуть покарані за свою брехню.

(159) Пречистий Аллаг від того, що Йому додають у поклонінні

(160) Цього не роблять тільки обрані раби Аллага

(161) Ви, та те, чому ви поклоняєтесь

(162) не зможе відвернути від Нього нікого

(163) крім тих, кого буде кинуто в пекло

(164) [Ангели говорять]: «Немає серед нас такого, хто не мав би визначеного місця

(165) Воістину, ми шикуємося у лави

(166) Воістину, ми прославляємо Аллага!

(167) [Багатобожники] говорять

(168) «Якби в нас було нагадування від давніх поколінь

(169) ми неодмінно були б обраними рабами Аллага!

(170) Але ж вони не увірували в нього! Скоро вони дізнаються

(171) Наше слово вже було сказане Нашим рабам, яких Ми відсилали

(172) Воістину, вони отримають допомогу

(173) Воістину, Наше військо переможе

(174) Відвернися від них до певного часу

(175) Поглянь на них, скоро вони побачать

(176) Невже вони намагаються прискорити Нашу кару

(177) Коли вона зійде на їхні домівки, той ранок буде лихом для тих, кого застерігали

(178) Відвернися від них до певного часу

(179) Подивись, скоро вони побачать

(180) Аллаг, Господь могутності, пречистий від того, що Йому приписують

(181) Мир посланцям

(182) Хвала Аллагу, Господу світів