51 - Adh-Dhaariyat ()

|

(1) Клянуся тими, які розсіюють!
Згідно з думкою більшості тлумачів, ідеться про вітри.

(2) Клянуся тими, які несуть вагу

(3) Клянуся тими, які пливуть легко

(4) Клянуся тими, які розподіляють справи

(5) Воістину, те, що обіцяно вам — правда

(6) Суд неодмінно настане

(7) Клянуся небом, по якому прокладені шляхи

(8) Воістину, ви сперечаєтесь між собою

(9) Але відвертається від [Корану] той, хто збився зі шляху

(10) Нехай же згинуть брехун

(11) і ті, хто перебуває в пітьмі невігластва

(12) Вони запитують: «Коли ж настане День Суду?

(13) У той День вони будуть покарані вогнем

(14) Скуштуйте ж вашої кари, яку ви так намагалися прискорити

(15) Воістину, богобоязливі будуть у райських садах, серед джерел

(16) отримуючи те, що дарував їм Господь їхній. Воістину, вони за життя були праведниками

(17) спали лише малу частину ночі

(18) а перед світанком вони благали про прощення

(19) і віддавали частку майна бідняку та вбогому

(20) На землі є знамення для впевнених людей

(21) а також у вас самих. Невже ви не бачите

(22) А на небі — наділ ваш і те, що обіцяно вам

(23) Клянуся Господом неба й землі, що це — така ж істина, як і те, що ви наділені мовою

(24) Чи дійшла до тебе розповідь про шляхетних гостей Ібрагіма

(25) Коли вони увійшли до нього й сказали: «Мир!» Він відповів: «Мир і вам, люди незнайомі!

(26) Він вийшов до своєї родини та приніс жирне теля

(27) Подавши його, він запитав: «Чи не скуштуєте?

(28) І злякався їх. Вони сказали: «Не бійся!» — та й сповістили йому добру звістку про розумного хлопчика

(29) Його дружина заголосила та почала бити себе по обличчю. І вона вигукнула: «Я ж стара, безплідна!

(30) Вони відповіли: «Так сказав Господь твій. Воістину, Він — Мудрий, Всезнаючий!

(31) [Ібрагім] запитав: «Чого ж ви хотіли, о посланці?

(32) «Нас відіслано до грішників

(33) Щоб Ми наслали на них каміння із глини

(34) призначене Господом твоїм для злочинців»

(35) Ми вивели звідти віруючих, які були там

(36) і знайшли Ми там лише один будинок із відданими [Аллагу!

(37) І залишили Ми там знамення для тих, які мають страх перед болісною карою

(38) Ось Ми відіслали Мусу із ясним доказом до Фірауна

(39) Але, спираючись на свою силу, той відвернувся і сказав: «Чаклун або й божевільний!

(40) Тож Ми схопили його разом із військами та кинули в море! Гідний осуду ж він

(41) Ось Ми відіслали проти адитів буремний вітер

(42) який не залишав після себе жодної речі, крім згарища

(43) Було сказано самудитам: «Насолоджуйтесь благами до певного часу!

(44) Вони не послухалися наказу Господа їхнього. Тож вразила їх блискавка і бачили вони це

(45) Вони навіть не змогли піднятися і ніхто не допоміг їм

(46) А ще раніше [Ми знищили] народ Нуха — вони були нечестивими людьми

(47) Могутністю Нашою Ми створили небо; воістину, Ми — розширюємо

(48) І Ми розрівняли землю. Як же чудово розстеляємо Ми

(49) Із кожної речі Ми створили пару, можливо, схаменетеся ви

(50) Поспішайте ж до Аллага! Воістину, я несу від Нього до вас ясну пересторогу

(51) І не робіть нарівні з Аллагом іншого бога! Воістину, я несу від Нього до вас ясну пересторогу

(52) Так само й ті, які жили раніше, говорили посланцям, які приходили до них: «Чаклун або ж божевільний!

(53) Невже вони заповіли це одне одному? Ні, бо вони люди, які порушують

(54) Відвернися від них, і тобі не будуть докоряти

(55) І нагадуй, бо ж нагадування приносить користь віруючим

(56) Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялися Мені

(57) Я не бажаю від них наділу та не потребую, щоб вони годували Мене

(58) Воістину, Аллаг — Наділяючий, Володар Могутності

(59) Воістину, тим, які вчиняли несправедливо — така ж доля покарання, як і для подібних їм

(60) Горе ж невіруючим від того Дня, який обіцяно їм