(1) Клянуся небом, володарем сузір’їв,
(2) клянуся Днем обіцяним,
(3) клянуся свідком і засвідченим!
(4) Нехай згинуть зібрані біля рову,
(5) вогняного, розпеченого паливом,
(6) коли всілися вони біля нього,
(7) будучи свідками того, як вони чинять з віруючими.
(8) І вони мстилися їм лише за те, що ті увірували в Аллага, Великого, Хвалимого!
(9) Якому належить влада над небесами й землею, й Аллаг — усьому сущому Свідок!
(10) Воістину, тим, які сіяли смуту проти віруючих, чоловіків і жінок, а потім не покаялись, їм кара геєною, їм кара вогняна.
(11) Воістину, тим, які увірували та чинили добрі справи, їм сади, де течуть ріки. Це — успіх великий!
(12) Воістину, кара Господа твого сувора!
(13) Воістину, Він починає та повторює.
(14) І Він — Прощаючий, Люблячий,
(15) Володар трону, Преславний!
(16) Чинить Він так, як воліє того.
(17) Чи дійшла до тебе розповідь про війська
(18) Фірауна та самудитів?
(19) Хоча невіруючі й заперечують це,
(20) та Аллаг охоплює їх звідусіль!
(21) А це — преславний Коран,
(22) який міститься у Скрижалі Захищеній.